У 2013 році мені пощастило побувати в США за програмою для студентів під назвою Work and Travel. Чого й казати, поїхав я туди для заробітку грошей, але враження від цієї поїздки залишаться зі мною на завжди.
Літав я туди зі своєю одногрупницую, так що вже простіше, коли є хтось знайомий. Потрапили ми на роботу в штат Колорадо (Colorado), недалеко від міста під назвою Естес Парк (Estes Park). А саме, на базу відпочинку під назвою YMSA of the Rockies Estes Park Center.
Штат Колорадо знаходиться в центральній частині США та є одним з так званих Гірських штатів. Найбільше місто і столиця штату – Денвер (Denver). Свою назву штат отримав від річки Колорадо, яка отримала таку назву через червоний мулу, Colorado – color red. 37% від всієї площі штату займають національні парки. Штат має різноманітний рельєф. Хребти Скелястих гір перетинають його в центрі (найвища гора – Елберт, 4399 м). Східні Скелясті гори переходять в Великі рівнини. Захід штату – це напівпустельні зони з каньйонами і останцями.
Естес Парку – це невелике містечко, але дуже популярний курорт в літній час. На 2013 рік там проживало близько 6000 осіб, 1000 з яких були російськомовними. Місто розташувується уздовж річки Великий Томпсон (Big Thompson River). Також в межах міста знаходиться велике озеро під назвою Естес (Lake Estes).
Відразу хочу попередити, що про YMSA of the Rockies Estes Park Center я буду говорити не з боку відпочиваючого, а з боку працівника, зі зрозумілих причин.
Хочеться сказати, що це не просто поїхати попрацювати в «мак». Сам принцип роботи бази побудований на тому, щоб в обслуговуючий персонал потрапило якомога більше представників усіх національностей з різних куточків світу. Ось, наприклад, деякі з країн, з представниками яких я познайомився і з якими ми здружилися і дуже весело проводили вільний час, і так: Україна (це ми), Македонія, Франція, Сербія, Туреччина, Бразилія, Ямайка, Китай, Тайвань, Таїланд, Філіппіни, Чехія, Іспанія, Еквадор, Мексика, Колумбія, Уганда і звичайно ж там були і американці. Я впевнений, що це не всі країни, просто було неможливо перезнайомиться з усіма. І ось потрапивши в цей весь вінегрет з безлічі людей з незнайомою мені культурою на іншому кінці світу, я раптом виявив, що всі ці люди точно такі ж, як і я. Ніхто крім допомоги та дружби нічого іншого і запропонувати не міг. Ця поїздка для мене стала дуже показовою, хоча я і зрозумів це через 4 роки. Мені стало ясно, то, що люди хочуть жити в мирі, добрі та дружбу. Я не пам’ятаю жодного конфлікту через расову приналежність. Ми всі жили в дуже дружному і великому колективі і з задоволенням дізнавалися щось нове один про одного.
Отже, сама база – це величезна територія. Розташована вона в оточенні гір на висоті 2400 м над рівнем моря. На території бази розташовано безліч будиночків, будиночків на кілька компаній, готельні номери, величезні їдальня і пральня, ресторан, басейн, майданчик для гри в гольф і бейсбол, стайні і багато чого іншого.
Для всіх людей і персоналу було добре організоване дозвілля. Для персоналу був безкоштовно зал, басейн, всі майданчики, стайні. Загалом було чим себе зайняти у вільний час. А для людей, які люблять гори (я серед них), там взагалі нудьгувати не доводилося, взяв обід, і пішов в будь-яку сторону.
Природа там дуже мальовнича, багато диких тварин. До тварин там до речі, особливе ставлення, якщо Ельке (це такий вид оленя, наскільки я зрозумів, його наукова назва Cervus elaphus), так от якщо Елькою переходив дорогу і приліг на ній відпочити, то всі водії будуть чекати, поки він не піде. За будь-яку шкоду природі там величезні штрафи, рибу ловити можна тільки за ліцензією, всілякої живності там величезна кількість. Якось раз, хлопці, які ходили гуляти в гори, бачили якусь велику гірську кішку сірого кольору.
Так само хотілося б згадати про чемпіонат з волейболу, який проводився між співробітниками. Це була велика подія. Кожна команда готувалася до цього майже місяць. Я був в команді зі своїми друзями з Македонії, Франції та Америки.

Большой Раздел (Great Divide)

Ще одне місце, де я побував, це перевал, через який проходить Великий Розділ (Great Divide). Там розділяються води, одні впадають в Тихий океан, а інші в Атлантичний.

Гранд-Лейк (Grand Lake)

Наступне місце, яке я відвідав, це місто під назвою Гранд-Лейк (Grand Lake). Місто засноване в 1881 році, і знаходиться на висоті 2551 м над рівнем моря. Місто отримало назву на честь озера, на якому воно розташувалося. Це найбільша природна водойма в Колорадо. Зараз це туристичне місто. Одна з його визначних пам’яток – це дерев’яний будинок, який функціонував як готель з моменту його будівництва в 1892 році до 1946 року.

Боулдер (Boulder)

Наступне місце – це місто під назвою Боулдер (Boulder). Тут розташований головний кампус Колорадського університету в Боулдері, одного з найбільших університетів в США. За статистикою, це місто, яке знаходиться на високих рейтингах за рівнем життя, благополуччя, освіти і мистецтва.
Боулдер – місто студентів. Третина з усіх жителів міста – це студенти. Також щороку тут проводять Шекспірівський фестиваль. Також в цьому місті знаходиться найбільший музей природної історії. Ще там є ресторан російської кухні.

Longs Peak

Як любитель гірських походів, я побував на горі під назвою Longs Peak. Це гора висотою 4346 м. Підйом довжиною приблизно 13 кілометрів. Починали ми сходження ще до світанку, тому що це місце відоме своєю непередбачуваною погодою. Як виявилося, не випадково, коли ми вже майже спустилися почався дуже сильний вітер і всім, хто залишився там довелося чекати кілька годин, що б він заспокоївся і тільки після цього почати спуск.

Stanley Hotel

А тепер повертаємося в Естес Парк. У самому місті знаходиться готель під назвою Stanley Hotel. Відомий цей готель тим, що був джерелом натхнення для Стівена Кінга, для написання його книги «Сяйво». Також на території готелю знаходяться старі пожежні автомобілі, теж дуже цікаво.

Чикаго

Через 4 місяці роботи в Естес Парку, ми потрапили в Чикаго. У нас звідти були зворотні квитки. Там особливо погуляти не вдалося, але все ж ми побували в декількох цікавих місцях, проїхалися на їх знаменитій підземці, пройшлися вулицями, відвідали музей природної історії, пройшлися по набережній озера Мічиган.
Хочу сказати, що Чикаго не дарма називають місто вітрів, поки ми ходили по вулицях, вітряно було постійно. Ще один факт, який мені запам’ятався, це велика кількість всіляких різних запахів, які постійно змінювали один одного через вітер.
У висновку хотілося б сказати, що куди б нас не завело життя, найважливіше – це завжди залишатися Людиною з великої літери.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here